КГС ВС вказав на особливості передання справи за підсудністю на підставі ч. 3 ст. 7 КУзПБ
Огляд
Відкриття провадження у справі про банкрутство після ухвалення рішення судом першої інстанції по суті заявлених вимог до боржника не є підставою для скасування такого рішення під час апеляційного/касаційного перегляду з переданням справи до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
На цьому наголосив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 4 червня 2025 року у справі № 917/1998/23.
За обставинами справи
Позивачка звернулася до господарського суду з позовом до підприємства і товариства про визнання недійсними договору позики, укладеного між відповідачами, та фінансової аграрної розписки.
Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову.
Апеляційний господарський суд скасував рішення та скерував справу для подальшого розгляду до іншого суду першої інстанції в межах справи про банкрутство підприємства. Апеляційний суд зазначив, що місцевий господарський суд неправильно застосував приписи ст. 7 КУзПБ, оскільки на момент ухвалення рішення в провадженні іншого господарського суду перебувала справа про банкрутство підприємства, наслідком чого стало помилкове вирішення спору в цій справі по суті поза межами справи про банкрутство в окремому позовному провадженні.
Позиція ВС
Касаційний господарський суд у складі ВС задовольнив касаційні скарги позиваки і товариства, постанову апеляційного суду скасував, справу передав на новий апеляційний розгляд.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 КУзПБ встановлено правило, за яким матеріалами справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів із вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Водночас, врахувавши практику Верховного Суду, КГС ВС звернув увагу, що передання справи до господарського суду на підставі ч. 3 ст. 7 КУзПБ можлива лише на стадії розгляду справи в суді першої інстанції та до ухвалення рішення судом першої інстанції по суті заявлених вимог. Неможливо передати матеріали справи до суду іншої юрисдикції з ухваленим у ній рішенням по суті заявлених вимог.
Не є підставою для скасування рішень під час апеляційного/касаційного перегляду з переданням справи до господарського суду відкриття провадження у справі про банкрутство, яке відбулося після ухвалення судового рішення судом першої інстанції, за винятком якщо судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню зі скеруванням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Приймаючи ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство підприємства, суд послався на рішення господарського суду в цій справі. Офіційне оприлюднення ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство підприємства відбулося після ухвалення господарським судом рішення. Отже, позов у цій справі було подано та розглянуто по суті до відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача.
У цьому випадку рішення місцевого господарського суду скасоване лише з підстав розгляду спору щодо визнання недійсним договору позики та фінансової аграрної розписки поза межами справи про банкрутство, що має виключно формальний характер.
Читайте також: В ЄС із 12 жовтня
починає працювати нова система
управління перетинів кордону
Доцільно
за потреби звернутися за консультацією це Дисклеймер для Публікація носить виключно інформаційний характер.
Source перевірити документи.
Зауваження: Публікація носить виключно інформаційний характер.
Оригінал новини: Джерело
📘 Передання справи за підсудністю після відкриття банкрутства: позиція КГС ВС щодо застосування ч. 3 ст. 7 КУзПБ
12 жовтня 2025 року на порталі «Просто про закони» опубліковано матеріал про правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова від 4 червня 2025 року у справі № 917/1998/23). Ця справа набула практичного значення для судів, адвокатів та арбітражних керуючих, оскільки деталізує межі застосування частини третьої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ).
⚖️ Суть справи та фабула
Позивачка подала до господарського суду позов про визнання недійсними договору позики та фінансової аграрної розписки, укладених між підприємством-боржником і товариством. Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову, розглянувши справу в загальному позовному провадженні.
Однак апеляційний суд, скасувавши це рішення, передав матеріали до іншого суду, який розглядав справу про банкрутство відповідача. На думку апеляції, оскільки на момент ухвалення рішення місцевим судом уже існувало провадження про банкрутство, позов мав розглядатися в межах справи про неплатоспроможність.
Такий підхід апеляції ґрунтувався на прямому посиланні на ч. 3 ст. 7 КУзПБ, яка передбачає, що спори, стороною яких є боржник, мають розглядатися господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Позивачка та товариство оскаржили постанову апеляційного суду, вважаючи її помилковою, оскільки позов подано й розглянуто до відкриття провадження у справі про банкрутство.
🧩 Позиція Касаційного господарського суду
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (КГС ВС) погодився з доводами скаржників і задовольнив касаційні скарги, скасувавши рішення апеляційного суду.
Суд касаційної інстанції зробив низку важливих правових висновків, які конкретизують межі застосування ч. 3 ст. 7 КУзПБ:
- Передання матеріалів справи за підсудністю до суду, що розглядає банкрутство, можливе лише на стадії розгляду справи в першій інстанції і до ухвалення рішення по суті.
Якщо рішення вже ухвалене, а провадження у справі про банкрутство відкрито пізніше, передання матеріалів не допускається. - Відкриття справи про банкрутство після вирішення спору по суті не є підставою для скасування рішення під час апеляційного чи касаційного перегляду з мотивів порушення підсудності.
- Винятком може бути лише ситуація, коли рішення суду першої інстанції скасовується з інших процесуальних підстав (наприклад, неповне з’ясування обставин справи) і справа передається на новий розгляд. У такому разі вже на стадії нового розгляду спір може бути об’єднаний зі справою про банкрутство.
- Якщо ухвалу про відкриття справи про банкрутство оприлюднено після ухвалення рішення по суті, це свідчить, що розгляд позову здійснювався правомірно у звичайному позовному порядку.
🏛️ Тлумачення ч. 3 ст. 7 КУзПБ у системному контексті
Частина 3 статті 7 КУзПБ закріплює особливий порядок визначення підсудності спорів за участю боржника. Її мета — зосередження всіх майнових вимог до боржника в одному судовому провадженні для забезпечення єдності правового статусу боржника, запобігання подвійним рішенням і хаотичному розгляду вимог різними судами.
Однак Верховний Суд наголошує: це правило не має зворотної сили й не може застосовуватись до вже розглянутих справ. Тобто, якщо позов було подано до відкриття провадження у справі про банкрутство, суд першої інстанції мав повне право вирішити спір по суті.
Такий підхід узгоджується з принципом правової визначеності та стабільності судових рішень, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
📚 Практичне значення позиції КГС ВС
Постанова у справі № 917/1998/23 має вагоме значення для практики адвокатів, юристів підприємств і арбітражних керуючих.
- Для судів:
Суд першої інстанції має чітко фіксувати момент відкриття провадження у справі про банкрутство та співвідносити його з моментом ухвалення рішення по суті в інших справах за участю того ж боржника. Це дозволяє уникнути процесуальних помилок і подальших касаційних скасувань. - Для адвокатів кредиторів:
Якщо ваш позов до боржника вже розглянуто або навіть вирішено до моменту банкрутства, банкрутна процедура не може «анулювати» це рішення автоматично. Вимоги кредитора можуть бути пред’явлені до включення у реєстр вимог на підставі вже чинного судового рішення. - Для адвокатів боржників та арбітражних керуючих:
Важливо своєчасно повідомляти суди про відкриття справи про банкрутство, адже лише повідомлення на стадії першої інстанції може забезпечити передачу матеріалів у межі банкрутної справи. Після ухвалення рішення таке передання є неможливим.
💡 Аналітичний коментар
Ця позиція КГС ВС підтверджує тенденцію до збалансованого підходу між процесуальною економією та принципом остаточності рішень. Суд відмовився від формального підходу, за якого будь-яке відкриття банкрутства автоматично «поглинає» усі попередні спори.
Такий підхід був би небезпечним, адже дозволяв би зловживання процесуальними правами, коли недобросовісна сторона могла б ініціювати банкрутство лише з метою уникнути виконання судового рішення.
Крім того, КГС ВС фактично підтвердив, що стаття 7 КУзПБ має процедурний характер і не встановлює підстав для скасування рішень, які були ухвалені з дотриманням усіх вимог закону до моменту відкриття банкрутства.
Отже, головна ідея: банкрутство не може знецінювати процесуальну автономію вже завершених спорів.
🧭 Висновки
- Передання справи за підсудністю до суду, який розглядає банкрутство, можливе лише до ухвалення рішення судом першої інстанції.
- Відкриття справи про банкрутство після вирішення спору по суті не є підставою для скасування рішення.
- Положення ч. 3 ст. 7 КУзПБ застосовується лише до справ, що ще перебувають у провадженні, а не до завершених.
- Рішення КГС ВС сприяє зміцненню принципу правової визначеності та запобігає формальному підходу до застосування норм банкрутного законодавства.
📄 Порада адвокатам
У випадках, коли клієнт — боржник або кредитор — бере участь у кількох судових процесах, адвокату слід:
- ретельно перевіряти дати відкриття проваджень у всіх справах;
- у разі відкриття банкрутства — своєчасно інформувати суд першої інстанції у поточних спорах;
- якщо рішення вже ухвалено — наполягати на його законності, посилаючись на практику ВС, як у справі № 917/1998/23.
🟦 Авторський висновок:
Постанова КГС ВС у цій справі є черговим кроком до формування стабільної та передбачуваної судової практики у сфері банкрутства. Вона дозволяє уникати надмірного формалізму й забезпечує баланс між правами сторін, процесуальною економією та принципом остаточності судових рішень.
Таким чином, суди мають орієнтуватися не лише на буквальне тлумачення ст. 7 КУзПБ, а й на її мету — забезпечення справедливості й правової визначеності.
Нові закони України 2025 року: головне, що потрібно знати громадянам і бізнесу
Один комментарий
Обсуждение закрыто.